Шіш’я та гуру (учень та вчитель)

Шіва Самгіта ділить садгаків (учнів, аспірантів, претендентів) на 4 класи: 1) мріду - слабкі; 2) мадгк'яма - посередні; 3) адгіматра - вищі, кращі; 4) адгіматра-тама - найвищі. Останні, найвищі, - єдині, що здатні перетнути океан видимого світу.

Слабкі шукачі Світла - це ті, у кого не досить ентузіазму, хто критикує своїх вчителів, пожадливий, схильний до непристойних дій, ненажерливий, підвласний жінкам, нестійкий, боязкий, хворобливий, залежний, брутальний, слабкий і не мужній. Ґуру (вчитель, господар) виводить, направляє таких шукачів тільки на шлях мантра йоги. Такий садгака з великим зусиллям може досягнути прозріння (осяяння) за 12 років. (Слово «мантра» походить від кореня «ман», що значить думати. Таким чином, мантра означає священну думку або молитву, яку повторюють з повним розумінням її значення. Потрібно багато часу, можливо років, для того щоб мантра міцно укорінилась в розумі слабкого садгаки, а ще більше для того, щоб дала плідні наслідки).

Урівноважений розум, здатність винести випробування, бажання вдосконалювати працю, спокійна, тиха, стримана розмова у будь-якій ситуації - такі якості посереднього учня. Виявивши ці якості, Ґуру вчить його лайя-йоґи, що дає звільнення («лайя» означає відданість, захоплення, розчинення).

Стійкий розум, здібність до лайя йоґи, мужність, незалежність, шляхетність, співчутливість, пробачливість, правдивість, сміливість, чемність, повага до Учителя, наполегливе прагнення практикувати йоґу - таким є вищий учень. Він може досягти прозріння за шість років практики. Ґуру навчає цю повну сил людину гатга йоґи.

У кого є мужність і ентузіазм, хто вирізняється сміливістю, елегантністю, знає писання, старанний, розумний, ніколи не впадає в розпач, зберігає молодість, стриманий в їжі, володіє своїми почуттями, безстрашний, чистий, вправний, великодушний, хто допомагає всім, непорушний, інтелігентний, незалежний, вибачливий, з добрим характером, ласкавою мовою, хто поважає свого Ґуру - той є найвищий пошукувач істини, здатний до всіх видів йоги. Він може досягти прозріння за три роки.

Хоча «Шіва самгіта» та «Гатга йога прадіпіка» визначають час, потягом якого можна досягти успіху, Патанджалі ніде не говорить про те, скільки часу потрібно для з'єднання індивідуальної душі з Божественною Світовою Душею. Згідно з ним, абг'яса (постійна і наполеглива практика) і вайраг'я (звільнення від бажань) роблять розум тихим і спокійним. Він визначає абг'ясу як довге безперервне зусилля, що виконується з відданістю і створює міцну основу. Вивчення йоги не схоже на роботу над дипломом чи роботу для одержання університетського ступеня, що передбачає позитивні результати протягом певного відрізку часу.

Перешкоди, випробування і життєві незгоди на шляху пізнання йоги можуть бути значною мірою усунуті за допомогою Ґуру (склад «гу» означає темноту, «ру» - світло; він один - Гуру, що ліквідує темноту і приносить світло). Поняття Ґуру - глибоке і велике. Він - не звичайний керівник. Він - духовний Учитель, який навчає способу життя, а не просто того, як прожити. Він передає знання Духу, а той, хто отримує їх, - шіш'я - учень, послідовник.

Стосунки Ґуру та шіш'я особливі, вони тісніше за відносини між батьками і дитиною, чоловіком і жінкою або між друзями. Ґуру - вільний від егоїзму. Він віддано веде свого шіш'я до кінцевої мети, не дбаючи ні про славу, ні про користь. Він вказує дорогу Бога і слідкує за прогресом свого учня, ведучи його по цьому шляху. Своєю любов'ю він вселяє довіру, відданість, дисциплінованість, глибоке розуміння та натхнення. Відданий своєму учневі, Ґуру докладає всіх зусиль, щоб побачити, як він засвоює науку. Він заохочує його бути допитливим, щоб пізнати правду, запитуючи та аналізуючи.

Шіш'я повинен володіти особливими здібностями до вищого усвідомлення і розвитку. Він має бути відданим своєму Ґуру і любити його. Чудові приклади стосунків між Ґуру і шіш'я - це стосунки між Ямою (Бог Смерті) і Начікетою в «Катга упанішаді» та між Шрі Крішною і Арджуною в «Бгаґават Ґіті». Начікета і Арджуна досягли прозріння завдяки спрямованим до однієї мети допитливому розуму та старанності. Шіш'я повинен прагнути знань, бути простим, скромним, наполегливим і завзятим у досягненні мети. Йому не слід звертатися до Ґуру тільки задля цікавості. Він повинен мати шраддгу (динамічну, активну віру) і не втрачати мужності, коли не зможе досягти мети у визначений термін. Величезне терпіння необхідне для заспокоєння збудженого розуму, наповненого незліченними переживаннями в минулому і самскарами (накопиченим спадком минулих думок і дій).

Одне тільки сприйняття слів Ґуру не дозволить шіш'я засвоїти науку. Про це свідчить історія Індри та Вірочани.

Індра, цар Богів, і Вірочана, князь-демон, прийшли разом до свого духовного наставника Брагми, щоб одержати знання Вищого «Я». Обидва стояли і слухали ті ж самі слова Ґуру. Індра здобув осяяння, а Вірочана - ні. Пам'ять Індри була розвинена його побожним ставленням до предмета навчання, любов'ю і вірою до свого Учителя. У нього було почуття єдності зі своїм Ґуру. Це й стало причиною успіху. А пам'ять Вірочани була розвинена тільки інтелектом. Він не був відданим ні предмету навчання, ані своєму Вчителю. Він залишився тим, ким був раніше, інтелектуальним гігантом. Він повернувся, несучи в собі сумніви. Індра мав інтелектуальну смиренність, тоді як Вірочана мав гордовитий розум і вважав, що він принижує себе, йдучи до Брагми. Прихід Індри був благочестивим, а Вірочани - практичним. Вірочану вела цікавість, він хотів мати практичне знання, яке, як він вважав, в майбутньому буде йому корисне для завоювання могутності, влади.

Шіш'я над усі скарби має цінувати любов, стриманість і покірливість. Любов породжує сміливість, стриманність створює достаток, а покірливість дає розвиток силі. Сміливість без любові брутальна. Достаток без стриманості веде до розбещенності. Сила без покірливості виховує зарозумілість і тиранію. Справжній шіш'я пізнає у свого Ґуру правду про силу, котра, звичайно, ніколи не полишає його на шляху до Первісного, до Джерела Його Буття.