Чітта врітті (причини, видозміни розуму)

Патанджалі у трактаті «Йоґа сутра» згадує п'ять типів чітта врітті, що створюють як насолоду, так і страждання, а саме:

1) Прамана - взірець, ідеал, за яким розум вимірює і пізнає речі й цінності, що їх сприймає людина: а) прямим свідченням, таким, як відчуття, усвідомлення (прятьякша); б) висновки з досвіду (анумана); в) коли джерело знань недосяжне, то свідоцтвом, твердженням або словом визначеного авторитету, що вважається за дійсне і надійне (агама).

2. Віпар'яя - помилкове поняття, яке виявляється в результаті поглибленого вивчення. Приклади віпар'яя: помилковий медичний діагноз, що базується на невірній гіпотезі, або поширена раніше в астрономії теорія, що Сонце обертається навколо Землі.

3. Вікальпа - фантазія, уява, уявний образ, що грунтується тільки на словах, без єдиного факту. Злидар може почуватися щасливим, фантазуючи про те, як він витрачає мільйони, або скнара багатій може морити себе голодом, вважаючи себе старцем.

4. Нідра (сон) - коли думка і переживання відсутні. Коли людина міцно спить, вона не пам'ятає свого імені, сім'ї, свого стану в суспільстві, знання чи мудрості або навіть свого існування. Коли людина забуває себе уві сні, вона пробуджується свіжою, але коли людина засинає, а в розумі лишаються думки, що турбують її, то вона не відпочиває під час сну.

5. Смріті - пам'ять, міцне збереження вражень від минулого. Є люди, котрі живуть минулими переживаннями, навіть якщо минуле безповоротне. Їхні журливі чи щасливі спомини прив'язують їх до минулого, і вони не можуть розірвати ці кайдани.

Патанджалі називає п'ять чітта врітті, які ведуть до болю (клеши): 1) авідья (незнання); 2) асміта (відчуття індивідуальності, що обмежує людину і відокремлює її від інших; воно може бути фізичним, ментальним, інтелектуальним чи емоційним); 3) para (прихильність, пристрать); 4) двеша (відштовхування або притягання) ; 5) абгінівеша (любов чи жага до життя, інстинктивне прагнення чіплятися за земне життя, земні радощі і страх, усе, що може бути обірване смертю).

Ці причини болю лишаються зануреними в розум садгаки (учня, шукача). Вони нагадують айсберг, що ледь показує свою верхівку в океані. Поки ними не оволоділи наполегливо і не викорчували їх, не може бути спокою. Йоґин вчиться забувати минуле і не думати про завтрашній день. Він живе у вічному дійсному сьогоденні.

Як від леготу поверхня води озера вкривається брижами, що порушують чітке дзеркальне відображення на ньому, так і чітта врітті порушує спокій розуму. Тихі води озера віддзеркалюють навколишню красу. Коли розум в спокої, видно, як краса «Я» відбивається в ньому. Йоґин заспокоює свій розум постійним навчанням і звільненням від бажання. Вісім ступенів йоги вчать його на цьому шляху.